Чому якась іспанка займається українською мовою?

Привіт!

Я обіцяла вчора писати про це, як та чому я почала вивчати українську, і ось сьогодні з'явився цей пост :)

Можливе, ви думаєте, що це трохи дивно, що хтось з Іспанії пише блог українською, нехай і з помилками, але треба мати на увазі, що я - та сама людина, яка пише ось цей блог - inshasemka.blogspot.com

Ну, хай буде так, але може то здається вам навіть дивніше - чому іспанка вивчає білоруську та українську? Довга історія, але гаразд, розповім (зітхає).

Коли мені було 15 років, я отримала стипендію на літо від держави ЗША. Колись я буду писати точніше, про що тут мова, але то було по суті курс для молодих дипломатів. Там були 1-2 студента з кожної країни (з Європи, Євразії та різних штат ЗША). На курсі я чула вперше аж до 4 слов'янських мов (!) и, не може бути інакше, я закохалася... В МОВИ. НЕ В ХЛОПЦІВ. Раз 1974820519. А якщо в хлопців, я завжди буду це заперечувати. Вибачте :)

Ну, продовжуємо! В Америці, я зустріла дуже хорошого друга (ДРУ-ГА) Тараса. Він відразу пішов на філологію, я теж хотіла, розмови були завжди цікави. Він і сьогодни є одним з моїх кращих друзів на світі. Це було завдяки йому, що я почала вивчати українську мову :) Коли я тільки знала російську (фу-фу! Знаю. Але важко знайти матеріали для навчання інших слов'янских мов у нас. Дуже важка!). Ну, я гублюся. Коли я знала тільки російську мову, Тарас відправив мені маленьку двомовну антологію віршів його улюбленої поетеси - Ліни Костенко. Так, я вибрала назву блогу на честь одного її вірша :) Коли я читала ці вірші, я зрозуміла, що треба вивчити як-небудь гарну мову тієї поетеси. Обіцяю, що це було саме так.

Тоді я почала вивчати мову та перекладати вірші Ліни Костенко на іспанську мову. Ось той вірш, з якога я взяла назву блогу:

Comenzó el día otoñal con abedules,
Y sus grabados arranca el pesar.
Yo pienso en ti, en ti, todo mi tiempo,
Pero de eso no conviene hablar.

Volverás, nos trataremos de usted,
¿O el silencio se puede reiterar?
En mis ojos vuelve a nadar mi pena,
Pero de eso no conviene hablar.

Que sea así, como yo me lo ordeno,
Un nuevo corazón he de crear.
Lo quiero a usted, amor, cómo lo quiero,
Pero de eso no conviene hablar.

Тобто:

Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви».
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю. О як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.


Це, більше чи менше, початок моєї історії з українською мовою. На жаль, іноді бували проблеми - в універі усували курси української, мені не вистачало часу... Тому вибачте, що моя мова настільки жахлива. Сподіваюся, завдяки блогу стане краще :)

О, так! Я майже забула! Навіщо мені цей блог? Я вважаю, що слід почати проект в солідарності з Україною, українською культурою, мовою, з українським народом. И писати про все це, про що не треба говорити.

Слава Україні!